28.05.2026
12
Нажаль моя душа просочена не любовю, а ненавистью
Серце з кожним днем болить все більше й більше
Не можу спати спокійно, коли за спиною зрада,
Коли по венах до ядра біжить отрута,
Яка знищує на своєму шляху кожен світлий промінь сонця!
Очі вже не бачать радості і блакитного неба
Кругом одна брехня, вона наш кращий друг
Веде нас підлим шляхом без перешкод до мети,
Але потім з цієї гори ми боляче і швидко злітаємо
Й повертаємось знову до низу, до старої нори
Ми забуваємо про сестру, яку звати страх
Ми забуваємо що наше життя в наших руках
Тому злість зростає коли йде щось не так
Голова болить мозок заповнений лайном
І я вже неможу відрізнити де інь аде янь
Я втомлений, але не збираюсь не опираючись просто так
Без бою віддати свою душу істотам з пекла

Комментарии